Комсомольськ – наймолодше місто Полтавщини, один з найбільших промислових та культурних центрів області. Розташоване місто на лівому березі р. Дніпро, його площа становить близько 10 тис. га. Населення міста станом на 01.01.2008 р. складає 54,6 тис. чол.

Живучи в невеликому містечку, загубленому на карті світу, складно уявити свою причетність до глобальних процесів. Але, познайомившись з працями вчених-дослідників надр нашого району і його історичними та археологічними пам'ятниками, переконуєшся в нерозривності історії краю із процесами, що відбувалися в масштабах планети.

Дивно, що історія раніше ніби навмисно обходила ці місця стороною. Зовсім поряд, але не тут, відбулася Полтавська битва. А через століття під вітами старих каштанів, у сусідньому Лубенському повіті, сумувала Анна Керн, оспівана великим російським поетом О. Пушкіним. З’їздили навколишні шляхи Гоголь і Шевченко. Все відбувалося поряд, але, здавалося, не тут. Тільки зараз, завдячуючи геологам, археологам та краєзнавцям, відкрилися, колись втаємничені події минувшини.

Нам, жителям Комсомольська, пощастило жити у такому мальовничому та, безсумнівно, багатому на історичні події краї.

Так, древній унікальний розлам, в архейських породах, що утворився близько 2,5 млрд. років тому, що проліг від Кривого Рогу до Курська, відзначений покладами залізорудних кварцитів. Саме тут, у межиріччі Псла і Сухого Кобелячка, близько 10 тисяч років тому з’явились перші поселенці. Саме тут, в IV т. до нашої ери, древні кочівники вперше приручили коня. А по символах, залишених у курганах-святилищах, споруджених древніми племенами в середині III тис. до н.е. археологи визначили центр формування індоєвропейської культурної спільноти.

З I тис. до н.е. в районі нинішнього Комсомольська перетинались водні і сухопутні торговельні дороги. Це «Грецький шлях» VII-VIII в. н.е., і шлях «З Варяг у Греки» VIII-X в. н.е., і великий «Солоний шлях» XVI-XIX в. Наприкінці XII в. н.е. на берегах Дніпра (район Келеберда, Комсомольськ) і Псла (район Дмитрівка) оселяються слов'яни. Тут, на межі Переяславського князівства з Диким полем, у поліетнічному середовищі в XII-XVI в. н.е. відбувалося формування української народності. Важливе, у військовому й торговельному відношеннях, містечко Келеберда (нині село) стає осередком заселення нашого краю з XVI по XIX ст. Омріяна ще у 17 ст. Іваном Сірком, вона залишається майже до наших днів козацькою вольницею.

В 1709 р., рятуючись від військ Петра I, неподалік від Келеберди переправляються через Дніпро гетьман Іван Мазепа та король Швеції Карл XII. Після падіння Кримського ханства землі нашого району інтенсивно заселяються. З'являються села Салівка, Єрестівка, Низи, Пришиб та інші, що утворилися з хутірських господарств Келеберди. Процвітають торгівля та ремесла. Недалеко від Комсомольська знаходяться видатні пам’ятки прадавньої історії України - Дереївське енеолітичне поселення; Компаніївський могильник, поселення Барбара-1, Дмитрівка-4, Салівка-1 - 3-4 ст. н.е.. Кургани „Три могили”, «Зозулина могила», «Стогніївська могила», «Шведська могила», та інші. Саме тут залишили свої сліди племена, які у різні епохи населяли цю місцевість: скіфи, сармати, готи, гуни, болгари, мадяри, ранні слов’яни.

Початок вивчення Кременчуцької магнітної аномалії видатним ученим магнітологом П.Я. Армашевським та всесвітньо відомим академіком В.І. Вернадським відносяться до другої половини 19 століття (1882 рік). Більше ста років тому дослідниками Полтавського краю були відмічені численні магнітні аномалії, одна з яких, за словами В.І. Вернадського, відрізнялася особливою інтенсивністю. Неподалік від Кременчука в сипучих пісках Дніпровського Лівобережжя незадовго до початку Великої Вітчизняної війни, у 1928 році, ленінградський геофізик Андрій Олександрович Строна дослідив магнітну аномалію, яка ховала у собі запаси залізної руди на сотні років. Ця аномалія була названа Кременчуцькою. Вона складається з дев’яти родовищ залізистих кварцитів та багатих залізних руд.

З Дніпром місто пов'язане не тільки першою назвою – Комсомольськ-на-Дніпрі, але й своїм розташуванням. Воно побудоване на місці жорстоких боїв. При обороні та форсуванні Дніпра в роки Великої Вітчизняної війни у вересні 1941 та у вересні - листопаді 1943 р. ішли в безсмертя бійці: 300, 297, 84, 89 гвардійської, 92 гвардійської, 116, 233, 252, 299, 375 стрілецьких дивізій Радянської армії. Також на переправі загинуло багато місцевих жителів, що були мобілізовані, та без належної підготовки прийняли участь у бойових діях. В 1967 році за рішенням Комсомольської селищної Ради в місті споруджено пам’ятник воїнам-визволителям. Біля підніжжя якого у 1972 р. було запалено „Вічний вогонь”. Від тих, хто залишився живим, хто став спадкоємцем великої слави батьків, 11 жовтня 1974 року в знак подяки загиблим, був урочисто відкритий - обеліск Слави радянським воїнам на острові Мужності. Події другої світової війни відзначені у районі Комсомольська більше ніж двома десятками пам’ятних знаків та братськими могилами.

В середині 50-х років минулого століття, доктор геолого-мінералогічних наук М.Н. Доброхотов, поєднавши результати багаторічних досліджень геологів та магнітологів, прийшов до висновку про доцільність промислової розробки родовищ Кременчуцької магнітної аномалії.

На базі перших двох родовищ: Горішнє-Плавнінського та Лавриківського - в 1961 році розпочато будівництво первістка гірничо-видобувної промисловості в Полтавській області – Дніпровського (з 1981 року - Полтавського) гірничо-збагачувального комбінату (ПГЗК).

6 січня 1961 року газета „Комсомольская правда” на першій полосі помістила статтю про будівництво гіганта чорної металургії країни і на його базі-нового міста. Поза увагою юнаків та дівчат, що прагнули романтики, не міг залишитися заклик, що пролунав зі шпальт газети: „Есть город Комсомольск-на-Амуре, будет город Комсомольск-на-Днепре». Саме після публікації статті першопрохідники почали називати селище, яке будувалося, Комсомольськ-на-Дніпрі. А на будову з усієї країни потяглися люди. Багато першопрохідників, які приїхали на будову в перші дні її існування, в своїх спогадах підкреслювали, що саме ця стаття стала вирішальною у виборі їх подальшого життєвого шляху. На новобудову в Полтавські степи їхали з усіх кінців країни і молодь, з комсомольськими путівками в руках і комсомольським вогником в серцях, і люди старшого віку, але основна маса молодих будівельників прибувала організованими загонами.

12 та 24 січня 1961 року на станцію Редути прибули перші загони полтавчан, чисельністю 50 чоловік, 28 січня - 49 комсомольців з Дніпропетровська, на початку лютого - групи киян і львів’ян. Будівництво гірничо-збагачувального комбінату було оголошено ударною комсомольською будовою. Морозного січневого дня 1961 року в центрі майбутнього селища, віддаючи данину подвигові комсомольців на Амурі, встановили щит з написом: „Тут буде споруджено місто Комсомольськ-на-Дніпрі”.

В наметах першопрохідники жили навесні 1961 року, прокладали під’їзні шляхи до будівельного майданчика, споруджували будинки. Під фундамент найпершого будинку муляри бригади Івана Забобурова заклали символічного листа до наступних поколінь, закликаючи спадкоємців зміцнювати традиції.

Зростало місто, з'являлися нові мікрорайони, а разом з ними, і нові вулиці. Одна з них присвячена гірникам, які прокладали шлях до підземної скарбниці багатющих покладів залізної руди. Назва іншої - Космонавтів – присвячувалась радянським космонавтам – першопрохідникам космосу. Одну з магістралей, що вела до корпусів комбінату, спершу назвали Фабричною, а потім перейменували у вулицю Строни. Перша ж вулиця була названа на честь молоді, що зводила Комсомольськ, Молодіжною. Згодом на карті міста з'явились вулиці Миру, Добровольського, Конституції, Леніна. Комсомольськ багато чим радує, чи й просто дивує. Мабуть, інакше і бути не може, адже в спорудженні його брали участь представники 180 міст країни, які прагнули віддати молодому місту найкраще зі свого досвіду, залишити після себе добру пам'ять.

Комсомольчани люблять своє місто й роблять все можливе, щоб воно і надалі залишалось взірцем та одним з найгарніших малих міст України.

Джерело: http://www.technoshow.com.ua/030/history