15
травня 1988 року відповідно до Женевської угоди почався перший етап виводу
військ із Афганістану. Останній, другий, етап закінчився 15 лютого 1989 року.
Через афганську війну (1979-1989 рр.) пройшло
понад 160 тисяч осіб, призваних до лав Радянської Армії з України.
Тривала афганська війна жорстоко зачепила
усіх її учасників, і особливо сім’ї. Це незагоєна рана, невідступний біль.
Загальні незворотні втрати 40-ї армії, частин, підрозділів КДБ, МВС,
прикордонних військ та інших відомств склали 14751 особу, 298 зникли без вісті.
Більш як 200 тисяч солдатів і офіцерів були
нагороджені бойовими орденами та медалями, а 87 стали Героями Радянського
Союзу.
Афганська війна залишила тяжкі наслідки для
України. Не повернулися додому 3360 її синів, з яких 3280 загинули, а 80
пропали без вісті та потрапили в полон. На сьогоднішній день в Україні мешкає
близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані. З них було поранено понад 8000
і 3560 стали інвалідами. Залишились без підтримки синів 1982 батька і 2729 матерів
здебільшого пенсійного віку. Стали вдовами 505 жінок і сиротами — 711 дітей.
15 лютого воїни-інтернаціоналісти України
відзначають на державному рівні День вшанування учасників бойових дій на
території інших держав, ініціатором якого виступила Українська Спілка ветеранів
Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Біля пам'ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам для учнів нашого закладу відбувся мітінг. Хвилиною мовчання діти вшанували пам'ять і поклали квіти.
Вже не дійти до рідних берегів.
Ридали друзі, впавши на коліна,
Він помирав серед чужих пісків,
І разом з ним вмирала Україна.
А вдалині сірів чужий кишлак,
І БТР димів опісля бою.
погасло сонце у його очах,
Аж гори похитнулися від болю.
В оселю рідну – цинкова труна
Страшенна кара, за яку провину?
І божеволіла матуся молода,
А разом з нею – Україна.